Отримано 19.02.2025, Доопрацьовано 21.05.2025, Прийнято 27.06.2025
Зростання загроз фінансовій системі та зміна їх спрямованості зумовлює нагальну потребу в удосконаленні діяльності Державної служби фінансового моніторингу (ДСФМ) України. Метою дослідження було визначення напрямів розвитку ДСФМ для підвищення рівня фінансової безпеки країни. За допомогою методу критичного аналізу було виявлено неузгодженості правових норм, що стосуються ДСФМ. Обґрунтовано необхідність розширення функцій ДСФМ як щодо запобігання злочинним проявам, так і протиправній діяльності. Встановлено, що підвищення рівня фінансової інклюзії українців зумовлює зростання соціальної значущості ДСФМ. Запропоновано напрями інституційного регулювання діяльності ДСФМ, пріоритети розвитку цієї служби, індикативні маркери контролю та удосконалення наглядових дій. За допомогою методу аналізу та синтезу встановлено асиметричне реагування на підозрілі фінансові операції з боку різних категорій суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Зазначено, що це порушувало фундаментальний принцип доброчесності ДСФМ та девальвувало її діяльність. Обґрунтовано надання ДСФМ функції координації галузевих нормативно-правових актів із питань фінансового моніторингу, розширення адміністративного нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, посилення імперативних ознак покарання за невиконання вимог контролю за фінансовими операціями. Визначені пріоритети розвитку ДСФМ, роз’яснення норм рамкового законодавства в цій сфері та орієнтовні маркери контролю за незаконними операціями для фахівців із фінансової безпеки мають практичну цінність для інституційних структур
функції моніторингу; діджиталізація моніторингу; фінансова інклюзія; сфери контролю; тіньова економіка